Питання якості читання та сприймання інонаціональних творів перебувають у полі зору світової наукової думки протягом тривалого часу. На початку ХХІ столітті основні пріоритети освітнього простору також зосереджені на проблемі полікультурного розвитку особистості, що немислимий без «об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу» (Л. Перетяга) [12, с. 6]. Як доводить наука, такі уявлення найефективніше формуються шляхом залучення до кращих надбань літератури народів світу. Цей процес ми розглядаємо у світлі формування етнокультурної компетентності школярів під час вивчення зарубіжної літератури. Спираючись на досвід попередніх наукових пошуків (А. Афанасьєва, О. Бабунова, Т. Дятленко, Ж. Клименко, Г. Лозко, Л. Маєвська, Т. Поштарьова, О. Семеног, В. Уліщенко, Т. Фогель та ін.), під поняттям «етнокультурна компетентність» розуміємо систему знань, умінь та ціннісно-світоглядних орієнтацій, яка відображає уявлення учнів про національні культури свого та інших народів, країн, їх традицій, символіки та інші духовні й матеріальні надбання.
ФІЛОСОФСЬКІ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТВОРІВ СВІТОВОЇ КЛАСИКИ В ЕТНОКУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ
Ігор Ціко (Слов’янськ, Україна) | Завантажити статтю