ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІНГВОЕКОЛОГІЇ ЯК НАПРЯМКУ СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

  Олена Куля (Київ, Україна) |    Завантажити статтю

Перш ніж більш детально розглянути термін лінгвоекологія, варто звернутися до його витоків, – а саме дослідити як саме екологічні питання перейшли у область вивчення лінгвістики. Звернемось до визначення «екології»(походить від грецьких "oikos" – оселя і "logos"– вчення), – це наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя [2, с. 76]. Як наука, екологія вивчає питання захисту навколишнього середовища від руйнація в наслідок природних надзвичайних ситуацій, а також деструктивної діяльності людини в природі. Вивчаючи ці проблеми, екологія знаходить шляхи вирішення екологічних проблем, захисту та відновлення біосфери для забезпечення існування біологічних видів, в тому числі і людини, в сприятливих для життя та здоров’я умовах. Сучасна наука схильна до того, щоб розширювати загальні поняття – галузі постійно розвиваються, інтегруються, відділяються в окремі самостійні дисципліни. Ця тенденція в науковій парадигмі, що і сьогодні продовжує проявлятись, призвела до того, що було розширене і поняття «екології», а саме воно перейшло в лінгвістичну сферу вивчення, набувши при цьому ознак мовних – вивчення мови, як екологічної системи, а відповідно і дослідження шляхів захисту її від руйнування, ушкодження, псування на всіх рівнях. Так виникає міждисциплінарна наука – лінгвоекологія, або екологія мови.