ПОДАННЯ ВІДЕОКОНТЕНТУ НЕЗРЯЧИМ

  Андрій Демчук (Львів, Україна)  |    Завантажити статтю

Наукою доведено що коли людина тотально втрачає зір, вона перестає отримувати близько 70-90% інформації від навколишнього світу. Тобто, такі відчуття і відповідні органи (тактильні відчуття і шкіра, слух і вухо, запах і ніс, смак і язик) у сумі дають від 10 до 30% даних про оточуючий світ. Стає очевидним що це призводить до шаленого “інформаційного голоду” у людини яка втратила зір. З плином часом, Україна у кінці 2009 року все ж ратифікувала Конвенцію про права людей з обмеженими фізичними можливостями, яку прийняла Генеральна асамблея ООН. Стаття 30 Конвенції говорить про: Участь у культурному житті, проведенні дозвілля й відпочинку та заняттях спортом, держави-учасниці визнають право інвалідів брати участь нарівні з іншими в культурному житті й уживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб інваліди: 1) мали доступ до творів культури в доступних форматах; 2) мали доступ до телевізійних програм, фільмів, театру та інших культурних заходів у доступних форматах; 3) мали доступ до таких місць культурних заходів чи послуг, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки й туристичні послуги, а також мали найбільш можливий доступ до пам'ятників і об'єктів, що мають національну культурну значущість. “Неповносправні на рівні з іншими громадянами України право на визнання та підтримку їх особливої культурної і мовної самобутності, включаючи жестові мови і культуру нечуючих…”. [4] Конституція України гарантує усім без виключення громадянам України “право на участь у культурному житті”.