L Международная научно-практическая интернет-конференция

Қазіргі педагогикалық білім беру жүйесінде мұғалімнің кәсіби дамуы, үздіксіз білім алуы мен жоғары педагогикалық мектептің алатын орны мен атқаратын қызметі қандай болуы тиіс? Міне, осы мәселенің мәні үздіксіз білім беруді ең алдымен мұғалімнің жалпы және кәсіби білімінің дәрежесін арттыру емес, ол жан-жақты бағытта үздіксіз білім беру үрдісінде мұғалімнің рухани, тәрбиесін жетілдіріп, әлеуметтік белсенділігі мен жауапкершілігін арттыруы қажет. Дене тәрбиесіне үйрету ұстанымдары педагогикалық үрдістің әдістемесі мен білім беру, тәрбие мақсаттарын іске асыруда жаттығуларды орындау техникасын жетілдіруді талап етеді.

Қазақстан Республикасының гуманитарлық білім беру тұжырымдамасында: “Білім берудің гуманитарлық сипаты, онда адам тек зерттеу объектісі ретінде ғана емес, ең алдымен, шығармашылыққа құлшынысымен оқушыларды баурап әкететін субъектісі ретінде көрінуімен бедерленеді” делінген. Оқу-тәрбие процесін шығармашылықпен ұйымдастыра білген мұғалім ғана, субъект ретінде оқушының шығармашылыққа бейімділігін аша алады.

Қоғамның әлеуметтік–экономикалық дамуы жас маманнан кәсіби құзыреттілігінің жоғарылауын, барлық мәселелерді шешуде өзіндік бағдарын, шығармашылығын, қоғамның қазіргі үздіксіз шарттарында өзіндік қалыптасу мен бейімделуді талап етеді.

In the XXI century, changes in the field of Education have led to the emergence of many modern problems. One of them is the peculiarities of organizing educational work in a preschool organization, that is, the development of educational technologies. The formation of preschool education is one of the most pressing issues of modernizing the system of preschool education.

Recently, many studies and regulatory documents have shown that the basis of factors for maintaining physical culture is a healthy lifestyle. Health problems are considered as fundamental problems in scientific research. Physical culture is considered from an open information and preventive issue to a sanitary and hygienic one, as a socially and medically important one.

Сьогодні екологічні ідеї та установки набувають статусу ціннісних домінант у світі, зумовлюють цілі та цінності освітньо-виховного процесу, спрямовують його зміст. У комплексі проблем, пов'язаних з екологічною освітою та вихованням в останній час чітко виокремлюється положення про необхідність формування в дітей дошкільного віку ціннісного ставлення до краси природи. Почуття причетності до природи, здатність до глибоких переживань при спогляданні та творенні її краси та виразності, розвинені в дошкільному віці, є фундаментом екологічної культури особистості.

Особливе місце в освітньому процесі необхідно відводити здоров'язбережувальним технологіям, завданням яких є максимальне збереження здоров’я учнів. І в цьому випадку мова йде не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України, створення здоров’язберігаючого освітнього простору.

З огляду на це у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів потрібно створювати умови для розвитку в дітей здатності пізнавати, відображати й узагальнювати економічну діяльність. Починаючи з молодшого шкільного віку, необхідно навчити учнів передбачати й прогнозувати розвиток економічних процесів.

Природнича освітня галузь у початковій школі має велике значення для розвитку особистості молодшого школяра. Знання про природу розвивають ерудицію, світогляд, мислення, мовлення, волю, почуття, уяву, творчі та дослідницькі здібності, спостережливість, екологічну культуру, позитивні моральні якості, навички навчальної праці, різноманітні теоретичні й практичні способи діяльності, зокрема способи пізнавальної діяльності сприяють успішній адаптації у навколишньому середовищі і виконують важливу пропедевтичну функцію: сприяють підготовці дітей до вивчення у школі інших природничих дисциплін. Ця підготовка здійснюється як по лінії змісту, так і по лінії розвитку особистісних якостей і навичок навчальної праці.

Сучасна школа орієнтована на формування в учнів світогляду, загальнокультурних інтересів, затвердження у свідомості загальнолюдських цінностей. У зв'язку з цим одним із головних завдань сучасної початкової школи є створення необхідних і повноцінних умов для особистісного розвитку дитини, формування її активної громадянської та особистісної позиції, пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання молодшого школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різних життєвих ситуаціях. Так виникає потреба у підготовці молодших школярів до такої діяльності, що вчить розмірковувати, прогнозувати та планувати свої дії, розвиває пізнавальну й емоційно-вольову сферу, створює умови для самостійної активності, співробітництва, творчості та дає змогу адекватно оцінювати свою роботу. Реалізувати на якісному рівні подібні завдання допомагає дослідницька діяльність.

Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Основне завдання – це сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це, зокрема, вміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею.

Қазіргі уақытта оқытудың тиімділігі мәселесі мемлекеттік деңгейдегі аса өзекті мәселеге айналып отыр. Бұл мәселені шешу жолдарының бірі - білім алушыларң теориялық білімді өмірде еркін қолдана алатындай деңгейде қабылдауына мән беру. Ол үшін оқытудың психологиялық мазмұнын жете зерттеген дұрыс деп ойлаймыз. Психология ғылымының жетістіктерін өмірдің барлық салаларында пайдаланып жатқанда, білім беру міндеттерін шешуге қолданудың қажеттілігі түсінікті де.

Важливою ланкою навчального процесу є діагностування знань, умінь та навичок здобувачів освіти під час дистанційного навчання, адже від правильності організації процесу залежить результат навчання; саме під час процесу діагностики виявляються всі переваги і недоліки знань та вмінь студентів, що дає можливість не лише керувати навчальним процесом, а також вдосконалювати форми, прийоми і методи навчання.

Метою Державної національної програми «Освіта»(«Україна» ХХІ століття) є введення освіти в Україні, на рівень освіти розвинутих країн світу, що можливе лише за умов відходу з авторитарної педагогіки та впровадження новітніх педагогічних технологій.

Здатність планувати та управляти часом сьогодні є чи не найбільш необхідною для студентів, офісних працівників, керівників компаній тощо. Коли ми намагаємося зрозуміти й пояснити, чому різні люди, обставинами життя поставлені в однакові або приблизно однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття здатності. Час невмолимий і невловимий, приборкати його неможливо, а ось навчитися хоч трохи управляти швидкістю виконання певних процесів у часі можна у будь-якому віці.Для цього, наприклад, відповідно до теми нашого дослідження, треба створити педагогічні умови формування у студентів здатності планувати та управляти часом у процесі навчання. Але спочатку з’ясуємо визначення терміну «здатність».

Існує проблема організації теоретичного навчання студентів технічних спеціальностей, налагодження тісної співпраці викладача зі студентами, використання активних засобів засвоєння навичок та вмінь, застосування ефективних організаційних важелів управління процесом професійної підготовки фахівців технічних спеціальностей для металургійної галузі. Традиційні форми занять у вищій школі – лекції, практичні – можна проводити, застосовуючи фронтальну, індивідуальну й групову роботу зі студентами. Актуальною є проблема формування здатності студентів навчатися в команді засобами групової роботи.

У складних процесах освітніх реформ педагоги прагнуть визначити власну роль і знайти відповіді на питання: як виховати національно-свідомого громадянина України? Як зберегти і передати надбання національної духовності, виплеканої упродовж століть українським народом? Що треба робити сьогодні, щоб завтра лунало українське слово, народна пісня, не висихало джерело народної мудрості й творчості, щоб процвітали нація і держава?

Мотиваційний простір став нововведенням, яке увійшло до української освіти з 2014 року, коли країна почала реформу системи освіти, що призвело до появи поняття «Нова українська школа». І якщо вимоги до такого простору залишаються досить прозорими, адже вони регламентуються Міністерством освіти та науки України, то сам процес організації такого простору повністю залежить від вчителя, що актуалізує важливість проведення дослідження в цьому напрямку.

«Концепція Нової української школи» стимулює творчу активність вчителя, яка може бути реалізована шляхом впровадження інноваційної та проектної діяльності [1, с.2]. Навчання в сучасних умовах досить складний процес, оскільки виклики зовнішнього агресора ускладнюють використання як стаціонарних так і пересувних технічних засобів [ 2, с. 1]. Тому вчитель має бути готовим до організації навчального процесу з максимальним використанням доступних ресурсів, і сучасні ландшафти доцільно використовувати як живу інтерактивну навчальну лабораторію для вивчення природничих дисциплін.

Поняття «картина світу» відноситься до фундаментальних наукових категорій і трактується як «система уявлень про властивості і моделі дійсності, побудована в результаті узагальнення (синтезу) наукових понять і принципів»

Природнича освітня галузь несе у собі великий потенціал: у дітей формуються передумови наукового світогляду, їх пізнавальні інтереси і здібності; створюються умови для самопізнання та саморозвитку дитини. Знання, що формуються в рамках освітньої галузі, мають глибокий особистісний зміст і тісно пов’язані з практичним життям молодшого школяра

Введення нових державних стандартів загальної освіти передбачає використання оновлених педагогічних технологій в освітньому процесі. Стандарти нового покоління орієнтують вчителів на гуманізацію процесу освіти та створення умов для різнобічного розвитку особистості дитини, при цьому досягнення результатів повинно здійснюватися шляхом системно-діяльнісного підходу.

Формування естетичної культури особистості, як відзначають більшість педагогів, в тому числі і В. О. Сухомлинський, є особливо важливим для молодших школярів. У будь-якій системі існує фундамент з якого все починається і на який все спирається. Таким фундаментом в системі естетичного виховання ми можемо вважати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр та інші види художньої творчості.