ХХІV Международная научно-практическая интернет-конференция

У сучасному світі вивчення іноземних мов є не лише формальним засвоєнням граматичних правил і лексики, а передусім формуванням комунікативної компетентності, здатності інтегруватися у міжкультурний простір, розвивати критичне мислення та автономне навчання. Уміння ефективно користуватися іноземною мовою дедалі більше визначає освітню та професійну мобільність особистості, її конкурентоспроможність на ринку праці та готовність до участі в міжнародному академічному й культурному обміні. Іноземна мова стає інструментом доступу до глобальних інформаційних ресурсів, наукових досягнень і професійних спільнот, а отже — важливою складовою особистісного розвитку. Саме такі компетентності визначені як ключові результати освітнього процесу в межах реформи Нової української школи (НУШ), ініційованої Міністерством освіти і науки України з метою модернізації загальної середньої освіти відповідно до викликів XXI століття [1]. Реформа передбачає не лише оновлення змісту навчальних програм, а й зміну освітньої парадигми, що ґрунтується на принципах дитиноцентризму, педагогіки партнерства та компетентнісного підходу. Учень розглядається як активний суб’єкт навчання, здатний до самостійного пізнання, аналізу інформації, критичного осмислення фактів і прийняття відповідальних рішень. Такий підхід орієнтований на формування особистості, яка вміє вчитися впродовж життя, ефективно взаємодіяти з іншими та адаптуватися до змін [1].