ПОНЯТТЯ РЕЧОВОГО ПРАВА У ДРЕВНЬОМУ РИМІ

  О.М Перунова, Ашраф Ганнам (Харків, Україна) |    Скачать статью

Речове право – це система норм, що регулює відносини між людьми з приводу речей: закріплює способи встановлення панування над речами, форми приналежності речей окремим особам та їх правомочності щодо речей. Під речовими правами (jusin re) римські юристи розуміли безпосереднє та абсолютне панування особи над річчю, спрямоване саме на річ, яке не потребувало будь-якої участі інших осіб (право володіння, право власності), а в окремих випадках за особою визнавалося право користуватися річчю, що належить іншій особі – такі права отримали назву права на чужі речі (iura in re aliena).