СТИЛЬОВА ПАРАДИГМА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПРО АТО

  Матвієнко Валерія Едуардівна (Суми, Україна)  |    Скачать статью

Починаючи від періоду незалежності й до сьогодні, Україна перебуває в постколоніальному просторі, котрий ламає стереотипність та замкненість культурного процесу, відкидає насаджені цінності та ідеали, орієнтує на європейські зразки вищого ґатунку. Межа ХХ-ХХІ століть – це своєрідна дихотомійна концепція між старим і новим, чужим і своїм, неволею і свободою. Тогочасні реалії (перебудова державної системи, низка реформ політичного, соціально-економічного та культурного характеру) на практиці показали неспроможність життя за опозиціями старе / чуже / неволя й закономірне переходження у світ нового / свого / свободи. Власне на цьому наголошує Ю. Ковалів: «Стало самоочевидним, що об’єктивна істина – фантомна, що довкілля перетворене на театр абсурду, апокаліптичний карнавал, безвідносний до справжнього буття, що художній чин зводиться до компіляції, ремінісценції» 6, с. 548]. І далі вчений додає: «Витворюється поструктуралістсько-деконструкти- вістсько-постмодерністський комплекс, як нове специфічне бачення світу» [6, с. 548].