І Международная научно-практическая интернет-конференция

Українці є нацією, яка попри численні несприятливі історичні умови, випробування війною, голодомором, зуміла зберегти і донести до наших днів високодуховний пласт традиційної культури – іграшкарство. Мистецтво української народної іграшки є особливим типом художньої творчості, що розкриває різні види народного мистецтва, поєднує матеріальні й духовні здобутки української культури. Адже народна іграшка це – феномен української культури, що підтверджує у собі оригінальність і неповторність образного та творчого мислення, несе невичерпне джерело людської мудрості є відображенням життя дитини в різні історичні епохи. Національні ідеї, що закладені у народній іграшці передаються в мові, піснях, оповіданнях, іграх, моральних законах. Вона виховувала повагу до батьків, дружнє ставлення до ровесників, поставала першим духовним наставником на шляху пізнання навколишнього життєвого простору. Завдяки іграшці дитина пізнавала оточуючий світ та побут дорослих. На сьогоднішній день іграшкарством займаються лише окремі майстри, їхні іграшки, щодо розміру, форми майже цілком збігаються з тими колишніми виробами, які створювалися ще на кілька століть раніше. Виготовляли забавки з підручного натурального матеріалу, з твердих і пластичних матеріалів глини, деревини, кори, а також із лози, соломи, рогози, довгої трави. Майстри іграшок використовували натуральну тканину, папір, картон. Творцями дитячих забавок завжди були батьки. Бо саме вони найкраще розуміють дитячі почуття і зацікавлення. Їх руки здатні передати добрий фантастичний світ казки, а їхні вироби перейняті тонким поетичним чуттям, ніжністю, казковістю, фантазією, а також любов'ю до природи і дітей[1].