АНТИРАДИКАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ГІДРАЗОНІВ З ФЕНОЛЬНИМИ ФРАГМЕНТАМИ

  Олена Хижан, Анастасія Балацька (Київ, Україна) |    Скачать статью

Органічні матеріали - харчові жири та мастила, продукти нафтопереробки, каучук, косметичні, фармацевтичні препаратисхильні до процесів окиснювального руйнування під дією кисню. При цьому споживчі й експлуатаційні властивості органічних матеріалів погіршуються.У більшості випадків хімічні реакції, що протікають, являють собою радикально-ланцюговий процес окиснення. В результаті таких реакцій утворюються активні радикали. Характерною особливістю таких процесів є можливість їх гальмування інгібіторами окиснення (антиоксидантами) [1, с.110, 2]. Перший патент на застосування фенольного стабілізатора для захисту полімерів відстаріння був виданий в США у 1870р. На сьогодні асортимент відомих антиоксидантів включає декілька сотень найменувань, проте, реально на практиці використовується тільки декілька десятків добавок, більшість з яких належить до класів фенолів і ароматичних амінів. Амінні антиоксиданти є більш ефективними, проте фенольні антиоксиданти менш токсичні.Так, наприклад, фенольні сполуки використовують в якості харчових добавок для антиокислювальної стабілізації жировмісних продуктів. Серед природних фенолів - флавоноідів, що належать до групи вітаміну Р найбільш відомі кверцетин, дигідрокверцетин, катехін. Вони стабілізують жири, і їх вводять в сухе молоко, шоколад і цукерки.