Кризові явища стали характерною ознакою світової економіки кінця ХХ-початку ХХІ ст. Основними загрозами глобального розвитку вважаємо поглиблення нестабільності у світі внаслідок частих фінансово-економічних криз, які за наслідками ставали все масштабнішими, адже почали охоплювати більшу кількість країн, зважаючи на зростання їх фінансової та торговельної відкритості внаслідок політики лібералізації. Проте останні кризи виявилися системними, тобто не торкнулися лише певної складової суспільного життя, а позначилися на усій системі відносин як всередині країни, так і на міжнародних відносинах. Така ситуація була спровокована тим, що глобальний економічний розвиток перестав залежати виключно від факторів виробництва, перемістив акцент із реального сектору в фінансовий, де капітал отримував більше свободи, водночас, провокував фінансові шоки та дисбаланси. Фінансова криза 2007 р. не змогла обмежитися лише США через глобальну взаємозалежність країн, охопивши практично усі країни світу, та усі сфери міжнародних економічних відносин: виробництво, торгівлю, рух капіталу, міграцію і т.д.
СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ У ПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД
Людмила Герман (Тернопіль, Україна) | Скачать статью