На початковому етапі сприйняття людиною ікони, як твору сакрального християнського мистецтва, органічну живу духовну взаємодію елементів у системі «іконообраз – людина» забезпечують суто матеріальні чинники, зокрема індивідуальна художня рефлексія і рецепція віруючого. На цьому підґрунті включаються у дію і інші психологічні механізми людини: інтеріоризація та екстраполяція з усіма відповідними їм закономірностями та принципами. Дію цих закономірностей є сенс проілюструвати на прикладі сприйняття людиною змісту іконообразу Богоматері.
30–31 марта, 2016