ХІV Международная научно-практическая интернет-конференция

Проблема мовно-культурної ідентичності залишається однією із найактуальніших у сучасній науці і потребує висвітлення її найновіших аспектів на перетині різних підходів сучасної гуманітаристики. Одним із найскладніших об’єктів дослідження різних наук є символ. У мовознавстві символ тлумачать як „специфічний мовний знак, який поєднує в собі риси власне знаків і символів-знаків, що зберігають певну структурну подібність із позначуваними реаліями, передають через окремі елементи позначуваного його цілісний образ” [12, с. 29]; як універсальну естетичну категорію, що розкривається суміжно з художнім образом, знаком та алегорією [11, с. 251]; як „словесний знак, семантика якого є результатом інтеграції та переосмислення на асоціативному рівні його прямих, переносних, конотативних значень під специфічним впливом національного культурного контексту” [10, с. 60]; як „вербальний предметний знак, утворений унаслідок операцій метонімії чи метафори, який у певному лінгвокультурному просторі перебуває у стійкому зв’язку з абстрактним позначуваним” [8, с. 9]. Загалом кожний із дослідників наголошує на тому, що символ є універсальним ядром людської культури.