Склярство в період Київської Русі було виключно міським ремеслом[8, с. 400]. Натомість у кінці XV – на початку XVI ст. спостерігається переміщення гут (саме така назва почала використовувалась для означення тодішніх склоробних майстерень) з території міст у віддалені сільські місцевості поблизу лісових масивів на піщаному ґрунті, недалеко від води [3, с. 45], що було вигідним з точки зору постачання сировини [6, с. 16]. Водночас склярство продовжувало розвиватись як міське ремесло, тому актуальним постає питання особливостей організації скловиробництва у лісових майстернях – гутах та міських цехах, зокрема через призму персоналу, який у них працював.
ЛІСОВІ ГУТНИКИ ТА РЕМІСНИКИ-СКЛОРОБИ: ПЕРСОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ СКЛЯРСТВА В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XV–XVII СТ.
Юлія Курдина (Львів, Україна) | Скачать статью