XII Международная научно-практическая интернет-конференция

Постановка проблеми. Інтенсивне формування ринку праці висуває нові вимоги до змісту і процесу підготовки фахівців – професійно і соціально мобільних, які мають глибокі професійні знання з інтегрованих професій. Робітників, які володіють економічними і правовими знаннями; основами наукової організації праці та культури виробництва; здатних до технічного та соціального творчості; самовдосконалення; готових до роботи при різних формах організації виробництва та праці в умовах конкуренції [4]. З погляду на тенденції розвитку освіти, інженерно-педагогічна освіта об'єктивно затребувана, оскільки має притаманну лише їй особливість, а саме – дуальність її природи. Полягає ця особливість у відтворенні професійно-педагогічних кадрів для професійної освіти всіх рівнів на основі принципів безперервності, відкритості, диверсифікації і варіативності, форм і способів підвищення фахової компетентності студента в зручному для нього режимі. Професійна компетентність інженера-педагога досить гнучка, оскільки охоплює два напрямки професійного функціонування, що дозволяє використовувати інженерно-педагогічні кадри в усіх галузях виробництва, де інженерна діяльність протікає не тільки в системі «людина-машина», але і в системі «людина-людина» [5, c. 30].