ХІХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Результати теоретичного аналізу віртуального спілкування як такого, що має свою специфіку відповідно до цілі, змісту і засобів, а також позитивного/негативного впливу віртуального спілкування на особистість, дають змогу дійти висновку про те, що в умовах кіберпростору твориться і специфічна особистість – віртуальна. О. Асмолов зазначає, що попри важливість ґрунтовного наукового розуміння сутності віртуальної особистості, спостерігається відсутність комплексних досліджень із цієї проблеми. На думку вченого, першочерговим завданням у дослідженні конструкту «Я-медіа» є вибір методології, як останню автор пропонує культурно-історичну теорію. Окрім цього науковець аналізує поняття, які є релевантними до віртуального спілкування. До таких понять належать віртуальний світ, віртуальна особистість, віртуальна платформа, віртуальна ідентичність. Слід зазначити, що основним особистісним конструктом, який найбільше досліджений з позиції віртуального спілкування, є особистісна ідентичність та її творення у віртуальному світі. Розглянемо основні положення культурно-історичної теорії як методологію дослідження особистісних трансформацій під час віртуального спілкування. Найповніша реалізованість основних положень культурно-історичної теорії проглядається у контексті дискурсивної наукової парадигми. Ґрунтовний аналіз дискурсивної парадигми, яка у багатьох аспектах є дотичною до культурно-історичної теорії Л. Виготського, здійснюється у працях Л. Засєкіної. Вчена зазначає, що на сучасному етапі розвитку психологічної думки дедалі поміт¬нішою стає тенденція зміщення акцентів із когнітивного підходу до дослідження особистості, свідомості, психіки як центральних категорій психології до дискурсивного підходу, основоположною ідеєю якого є взаємозумовленість елементів діади «соціум-осо¬бис¬тість».