ІV Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Надзвичайно швидка трансформація соціальної дійсності та мінливість умов функціонування соціально-економічних систем створюють необхідність розробки і застосування нових теорій, концепцій, механізмів та інструментів управління, які відповідали б не тільки викликам сьогодення, але і дозволяли б реалізовувати на практиці інноваційну модель розвитку суспільства. Максимально повно вищевказаним вимогам відповідає практика ефективного міжсекторального партнерства між владою, громадськістю та бізнесовими структурами. Так, під міжсекторальною взаємодією відомий російський дослідник і організатор розвитку громадянського суспільства в Росії В. Якимець розуміє конструктивне, цілеспрямоване, вигідне всім суб’єктам та безпосередньо населенню партнерство державного, комерційного та некомерційного секторів суспільства (або ж двох із вищевказаних секторів) при вирішенні соціальних завдань [1, с. 6]. Така взаємодія передбачає значний синергетичний ефект, який досягається шляхом «сумування» різноманітних ресурсів соціального розвитку [6, с. 17]. Загальносвітові і національні тенденції свідчать про необхідність і готовність суспільства до переходу на нові парадигми, принципи, механізми та інструменти соціогуманітарного розвитку, в основу яких покладено саме принцип міжсекторальної співпраці головних гравців соціально-економічної політики на різних рівнях ієрархії. Така тенденція в першу чергу пов’язана із змінами загальноцивілізаційних та національних факторів розвитку, переходом до нематеріальних чинників виробництва, зміною структури капіталу, а також загостренням конкуренції та наслідками світової кризи.