Обсяг і межі права власності римляни визначали за допомогою вказівки на правомочність власника. Сукупність цих правомочностей складала зміст права власності. Римський власник мав наступні правомочності: право володіння (juspossidendi); право користування (jusutendi); право розпорядження (jusabutendi); право отримувати доходи (jusfruendi); право захисту (jusvindicandi). Проте з часом, помітивши, що деякі правомочності в певній мірі повторюють одна одну, римляни звужують їх коло. У результаті виникла класична тріада правомочностей власника – право володіння (juspossidendi), право користування (jusutendi) і право розпорядження (jusabutendi).
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ У ДРЕВНЬОМУ РИМІ
О.М. Перунова, Саід Акашар (Харків,Україна) | Download article