В історії мовознавства останніх століть провідні позиції посідали три парадигми: генетична (історична, еволюційна), таксономічна (інвентарна або системно-структурна) та комунікативно-функціональна. Причому, як зауважує М. Макаров, перехід від однієї домінуючої парадигми до іншої не означав їх буквальної заміни або повного заперечення, а виражався у зміні наукових метафор, поглядів на мову, нових пріоритетах, методах та перспективах [1, c. 38]. Відповідно, переглядаючи статус науки про мову, інакше визначали її предмет, цілі та основні дослідницькі постулати, виникали нові міждисциплінарні зв’язки.
ДИСКУРС ЯК ГЛОБАЛЬНА ОДИНИЦЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОГО КОДУ В КОМУНІКАЦІЇ
Алла Латигіна, Наталія Латигіна (Київ, Україна) | Download article