Перші спроби зрозуміти успіх лідерів були зосереджені на вивченні їх особистісних якостей. Особистісні якості - це індивідуальні відмінності лідера, такі як інтелект, чесність, впевненість в собі, зовнішність. У дослідженнях початку XX століття, що розглядали видатних лідерів, була сформульована теорія великої особистості. В її основі лежить припущення, що деякі люди мають вроджені якості лідера. Теорія великої особистості визначає якості лідера, що відрізняють його від інших людей. Однак в більшості досліджень виявляється лише слабкий зв'язок між особистісними якостями і успіхом лідера. Справді, різноманітність якостей успішних лідерів свідчить, що здібності до лідерства не обов'язково є вродженими. Завдяки розвитку психології вивчення особистісних якостей лідерів в 1940-50-і роки проводилося із застосуванням анкет і тестів. Тут оцінювалися особливості особистості (креативність, впевненість в собі), фізичні параметри (вік, енергійність), здатності (обсяг знань, вільне володіння мовою), соціальні якості (популярність, комунікабельність) і якості, пов'язані з роботою (прагнення домогтися високих результатів, завзятість в подоланні труднощів). Ефективними лідерами часто визнавалися ті, яким вдавалося домогтися виняткових результатів роботи, зайняти більш високу посаду в організації і заробити більше грошей.
30 September, 2020