Виховання - основна категорія педагогічної науки і практики. З первісних часів виховання було першою формою передачі досвіду попередніх поколінь наступним. Кожна цивілізація розглядала процес виховання з точки зору постановки мети, відбору змісту, вибору методів, форм, засобів виховання. Сучасні учені В. П. Андрущенко, І. А. Зязюна, М. Б. Євтуха, М .Й. Боришевський, І. І. Загарницька, В. М. Жуковський, В. І. Луговий, Е.О. Помиткін досліджували сутність поняття виховання. В українській мові виховання є похідним від слова chovati - ховати, вирощувати. В українській народній педагогіці воно спочатку вживалося у значенні «оберігати (ховати) дитя від небезпеки», а згодом почало означати «вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки» [1, с. 423].