АКТУАЛІЗАЦІЯ ВИВЧЕННЯ ЛОГІКИ: ДОСВІД ЗАХІДНИХ ВНЗ

  Олексій Картунов, Ольга Маруховська (Київ, Україна) |    Download article

Мислителі різних часів і народів здавна намагалися і намагаються дати визначення й тлумачення логіки, з’ясувати її справжнє місце і роль у суспільному розвитку. Зокрема, батько-засновник західноєвропейської логіки Аристотель визначав її як «науку про доведення», перший реформатор логіки Ф. Бекон – як «науку про науку», французькі мислителі А. Арно та П. Ніколь – як «мистецтво мислити», німецький філософ І. Кант – як «науку про універсальні правила використання інтелекту». На особливу увагу заслуговує підхід видатного американського логіка Чарльза Пірса, який у своїй «Вступній лекції до вивчення логіки» (1883 р.) визначав її як «мистецтво мистецтв, як науку наук («art of arts, science of sciences»), яка прокладає шлях принципам усіх методів» [5, р. 11-12].